У 1945 році дослідники з Університету Вандербільта провели незвичайне дослідження, метою якого було з’ясувати швидкість поглинання заліза в організмі вагітної жінки.

Найкращим матеріалом для вимірювання цього показника стало радіоактивне залізо.

Дослідники дали 829 жінкам, які хворіли на анемію, таблетки, але не сказали, що вони радіоактивні.

Через пігулки жінки зазнали впливу радіоактивного випромінювання, яке в 30 разів перевищує норму.

Другою метою експерименту було спостереження за довгостроковими наслідками впливу радіації на новонароджених дітей.